Декретна відпустка: «Підводні камені»

Молода мама розповіла про свою вагітність і те, як вдалося вирішити проблему, з якою стикається більшість матерів: ізоляція від суспільства, звуження кругу інтересів, втрати друзів під час пізньої вагітності та догляду за дитиною.

Зараз, після двох років після народження першої дитини, я знов готуюся до пологів. Це означає, що найближчі пару років я проведу у декретній відпустці, у турботах про дитину, точніше, про дітей.

А якщо поворушити сторінки минулого…

Здобувши свою бажану вищу освіту, я почала працювати за фахом. Займаючись улюбленою справою, я попутно вийшла заміж. І, не без легкого натиску з боку чоловіка, вирішила спробувати себе в ролі домогосподарки.

До того моменту, коли ми задумалися про народження дитини, мені було 23 роки. Будучи впевненою, що домашнє самітництво не для мене, і вважаючи, що зачаття дитини відбудеться не скоро, я почала шукати роботу ближче до будинку, хай і не за фахом.

Пошуки швидко увінчалися успіхом. Я з ентузіазмом приступила до нових обов'язків. Ще не закінчився випробувальний термін, як я дізналася про свою раптову вагітність. Чи треба говорити, як мені було незручно перед працедавцем?!

На щастя, шеф, дізнавшись про моє положення, благодушно пообіцяв відправити мене у декретну відпустку. Самопочуття було відмінне, до моменту відходу в декретну відпустку я підготувала собі гідну заміну і спокійно пішла. І тут почалося найцікавіше.

Я пішла, розраховуючи повернутися максимум через півтора роки. Але життя вносить свої корективи. Крім того, ніщо і ніхто так не змінює життя, як дитина або діти. У перший місяць після пологів про роботу я згадувала тільки у момент поздоровлень співробітників.

Коли дочці виповнилося п'ять тижнів, я отримала пропозицію про роботу вдома, яку з радістю прийняла. Цей підробіток не приносить відчутних вкладень до сімейного бюджету, але ті невеличкі гроші, що я отримую, дають мені деяку свободу у виборі абсолютно даремних, з практичної точки зору мого чоловіка, речей.

Коли морозні сніжні днинки почали все частіше нагадувати про наближення першого дня народження дочки, я задумалася про відновлення своєї трудової діяльності. Але, серйозно розміркувавши, зрозуміла, що ще не готова залишити свою крихітку. З'явилася і ще одна перешкода виходу на роботу – за час моєї відсутності офіс фірми-працедавця змінив територіальне розташування і перетворився для мене з фантастично зручного в украй віддалений.

«Найстрашнішим» у материнстві для мене була вимушена ізоляція під час декретної відпустки та обмеженість інтересів молодої мами. Але, як виявилось, все залежить від конкретної людини. Поки моя дочка була дуже мала, мені було зручніше спілкуватися з друзями по телефону. Щоб дізнатися свіжі новини, я знаходила час на нетривалі телефонні розмови з давніми подругами. Дружні взаємини вдалося досить просто відновити.

Усі «декретні» питання я вирішую з вірною шкільною подругою, яка завдяки щасливому випадку майже одночасно зі мною народила. Чи варто говорити, що тем для обговорення у нас з нею безліч!

Але, проте, коли дочці виповнилися півтора роки, я зрозуміла, наскільки втомилася морально і зголодніла по повноцінній роботі і активному життю. Декретна відпустка має закінчитися, - вирішила я. Тоді мені здавалося, що якщо виникнуть нові перешкоди моєму виходу на роботу, «я завию, загавкаю, кого-небудь з'їм».

Саме в той момент я дізналася про свою другу вагітність. Скільки відчуттів змішалося у цей момент: і радість, і любов, і страх, і надія, і розчарування, і тривога... Як бути?

Величезне щастя я відчувала пізніше, вперше відчувши биття маленького серця. Здавалося, що моє власне серце стало величезним і здатне подарувати любов всьому світу! Не треба думати, що друга вагітність стала абсолютною несподіванкою для мене. Ми з чоловіком дуже хотіли, щоб у наших дітей була невелика різниця у віці. Але по наївності я, як і вперше, не думала, що все відбудеться так швидко.

Вагітність означала, що найближчі роки я знову проведу вдома в турботах про дитину, точніше про дітей. На моє щастя, я знайшла для себе нове хобі, за яке взялася з подвійним ентузіазмом. Я і раніше захоплювалася фотографуванням, але з народженням дітей це захоплення перейшло в пристрасть. Адже тепер у мене з'явилися прекрасні, завжди щирі об'єкти для зйомки.

Діти так швидко змінюються, дорослішають, отримують навички спілкування з людьми, тваринами, різними предметами. Це, на мій погляд, безмежне поля діяльності для творчої людини.

Мені здається, якщо обстановка в сім'ї стабільна, то залишатися з дитиною можна із задоволенням і користю. Людина захоплена (нехай це буде будь-яка сфера діяльності, сумісна з щоденним доглядом за дитиною) не може нудьгувати і нарікати на одноманітність і сірість батьківських буднів.

Зараз я не можу сказати однозначно, як і коли почнеться моя повноцінна трудова діяльність і якою вона буде. Поки я у декретній відпустці з догляду за дитиною, у мене є або підробки, або нереалізовані ідеї.

Але те, що цей час не проходить даремно, те, що я розвиваюся, отримую нові знання, знаходжу певний досвід, прагну добитися вищих результатів в такій не простій справі як виховання дітей - це вже добре, це моя Робота.