Страх невдачі на новій посаді

Не варто думати, що ваш керівник або будь-який інший топ-менеджер, у черговий раз переходячи на нову посаду, перебував у непохитній впевненості в собі та власних силах. Можливо, він так само кружляв кімнатою, хапався за голову та думав: і навіщо я тільки за це взявся?

А ви - боїтеся?

«Страх невдач або непевність у своїх силах можуть виникнути в будь-якої людини, незалежно від рівня підвищення», констатує Ольга Лапшинова, менеджер по роботі з персоналом податкового відділу КПМГ. Однак є й «група ризику». За словами Людмили Хенвен, експерта кадрового холдингу АНКОР, у ній перебувають люди з невисокою самооцінкою та високим ступенем тривожності, а також перфекціоністи - ті, хто звик виконувати свою роботу максимально якісно.

«Переходячи на більш відповідальну позицію, перфекціоністи стикаються з тим, що не можуть відразу показувати такий самий високий результат, як колись, і через це дуже хвилюються, - продовжує Людмила. - У «тривожних» інша проблема: вони сильно залежать від комфорту й оцінки навколишніх. Одержавши ж підвищення, людина не тільки виходить за рамки вже звичайних обов'язків, але й часом змінює команду. Потрібно завойовувати довіру нових колег, а для того, хто цінує себе невисоко, це дуже непросто».

Чи такий страшний сам страх

Крім необхідності взаємодіяти з колегами, страх породжують відсутність досвіду аналогічної роботи, неможливість поекспериментувати, небезпека втратити всі завойовані позиції у випадку невдачі, вважає Катерина Лук'янова, консультант Робота.ру. Але чи можна зовсім без страху?

«Сумніви - це страх невідомого, - міркує Лук'янова. - Людині властиве сумніватися та проявляти обережність, це робить її гнучкою, готовою змінюватися, а це, у свою чергу, - необхідна передумова успішної роботи на новій посаді».

Згодна з цією думкою й Лапшинова. На її погляд, впевненість у своїх силах можна підвищити, але непевність або страх зжити повністю не можна. Розумна частка непевності завжди породжує обачність у прийнятті рішень, що корисна.

Страх як стимул

Якщо «підгодовувати» страх, незабаром він закриє своїми крилами всі ваші перспективи. Одні страшно панікують: «Я нізащо не впораюся! Навіть Іванов не зміг, куди вже мені...». Якщо в цей момент недовірливого панікера, який одержимий прагненням до досконалості, «не підтримати, не похвалити, не відзначити його достоїнства в поточній посаді, то він може закритися, спробувати зовсім піти від вирішення питання свого професійного розвитку. Будь-яке обговорення буде для нього катуванням і серйозним стресом», нагадує Ольга Лапшинова.

Інші не обтяжені марним самопоїданням, і для них «подібний страх часто стає сигналом для мобілізації всіх своїх внутрішніх сил, стимулом до вдосконалювання: якщо я не впевнений у своїх силах, виходить, потрібно розібратися, чого мені не вистачає та впоратися з цим», - додає HR-менеджер КПМГ.

Саме до такої реакції потрібно прагнути. І пам'ятати, що головна зброя проти страху - це досвід. А де його взяти, якщо людина, не встигнувши освоїтися, у жаху біжить з нової посади?

Амбіційні піднімаються нагору, недовірливі копають вглиб

«Якщо ваш роботодавець запропонував вам просування, але ви не впевнені, що готові до цього кроку, дайте відповідь для себе на декілька запитань, - радить Людмила Хенвен. - По-перше, чи цікава вам пропонована позиція; по-друге, чи відповідає вона нашим довгостроковим кар'єрним планам; і, нарешті, чи готові ви приділяти додатковий час для більш інтенсивної роботи, якщо це необхідно. Якщо відповіді ствердні - сміло йдіть вперед».

До речі, за словами Катерини Лук'янової, амбіційні та недовірливі можуть розвивати свою кар'єру по-різному. Для амбіційних наймиліша справа одержати підвищення по службі - разом з відповідальністю та новими обов'язками вони знайдуть бажану самостійність, можливість самореалізації та повноваження.

Однак розширення кола компетенцій на одній посаді - це теж розвиток кар'єри й теж може супроводжуватися підвищенням зарплати, вважає Лук'янова. За її словами, такий розвиток пасує людям недовірливим, але при цьому з інтелектуальним потенціалом, які мають гарний, і високий професійний рівень.

Коли краще залишитися на колишньому місці

На думку експертів, якщо підвищення співробітника пов'язане з визнанням його заслуг і компетентності, в 80% випадків у нього немає підстав для страхів. «Але, на жаль, іноді такі рішення приймаються нерозважно, без ґрунтовних аргументів і аналізу», - зауважує Ольга Лапшинова. Вона рекомендує насторожитися, якщо: 1) керівництво саме не знає, чого хоче; 2) ситуація «патова»: потрібен хоч хтось, хто міг би вирішити насущні проблеми, «а далі подивимося»; 3) керівництво не має повного уявлення про те, який досвід у вас уже є, чим ваші знання будуть корисні.

На жаль, буває й так, що людину просувають на більш високу позицію лише для того, щоб її просто «підставити». «Наприклад, якщо в компанії не все в порядку з фінансовою звітністю, то на посаду керівника, який несе кримінальну відповідальність, постараються поставити людину, не занадто обізнану в цих питаннях», - наводить приклад можливої ситуації Катерина Лук'янова.

Ще дві причини «пригальмувати» - відсутність лідерського потенціалу й організаторських здібностей (якщо людині пропонують перейти на керівну посаду), і відсутність інтересу до запропонованої роботи. Людмила Хенвен зазначає, що якщо людина при переході керується лише тим, що вона вже давно працює в компанії та вже «час щось змінювати», швидше за все, з новим завданням вона не впорається. У неї не буде стимулу викладатися повністю.

Якщо ви не впоралися

У такому випадку програма мінімум - постаратися спокійно повернутися на колишню посаду, програма максимум - повернувшись, зберегти у своєму арсеналі той досвід, що був отриманий навіть при невдалій спробі, зазначає Катерина Лук'яненко. Не потрібно без кінця страчувати себе та вважати невдахою. Краще тверезо проаналізувати ситуацію й зрозуміти, у чому причини невдачі, радить Ольга Лапшинова.

Для цього:

1. Визначте, наскільки зрозумілими для вас були нові обов'язки.

2. Відновіть картину: завдання, ваші дії, результат. Де виникли труднощі? Щоб одержати об'єктивну картину, довідайтеся думку «нейтральних» колег.

3. Попросіть у керівника детальні коментарі щодо вашої роботи, нехай навіть не занадто приємні. Як, на його погляд, потрібно було вирішувати це завдання?

4. Складіть для себе план власного розвитку, окресливши свої сильні та слабкі сторони в бажаній ролі. На що потрібно звернути увагу, щоб успішно справлятися зі своїми обов'язками надалі? Можливо, варто відвідати тренінг, семінар, курси. Можливо, приділити увагу відносинам в колективі.

Не помиляється той, хто нічого не робить.

За матеріалами mainjob.ru.