Вакансій для 40-річних у 10 разів менше, ніж для молодих спеціалістів

— Я знаю головного бухгалтера — жінку за 50, за яку, готові битися фірми-конкуренти. Якщо людина постійно опановує нові знання, не шкодує часу на самовдосконалення, вона і в 40, і в 50, і в 90 буде затребувана, — говорить Тетяна Пашкіна, 42 роки, експерт із працевлаштування інтернет-порталу rabota.ua.
Чому складно знайти роботу після 40 років?
– 80 відсотків шукачів роботи мають труднощі з працевлаштуванням. Молодь жаліється, що не беруть через відсутність досвіду. Важко влаштуватися жінкам, які мають малих дітей. Після 40 не беруть, бо роботодавці вважають працівників занадто старими. Вакансій для 40-річних разів у 10 менше, ніж для молодих спеціалістів. Для студентів є багато програм навчання, пропонують гнучкий графік роботи. Для старших людей такого майже немає.
У людей старших 40 часто занижена самооцінка. Молодий спеціаліст може пообіцяти зробити те, чого ніколи не робив. А досвідчений, який багато разів виконував такі завдання, говорить, що має досвід, але не впевнений. Роботодавець частіше обирає того, хто обіцяє. Старші працівники гірше знають іноземні мови, не вміють користуватися сучасною технікою. Зізнаються, що не хочуть навчатися новому. Тому часто відмовляються від перспективної роботи на користь тієї, де не треба напружуватися.
Справа у роботодавцях чи працівниках?
— Два роки в Україні заборонені обмеження за віком. Та роботодавці придумують хитрощі, щоб не працевлаштовувати старших людей. Пишуть про 12-годинний робочий день на ногах, обов'язкову відсутність досвіду роботи. Керівники підрозділів, де працює молодь, бояться брати старших. Вважають, що їм буде некомфортно в такому колективі.
Коли 45-річний приходить на співбесіду, з ним, як правило, спілкується удвічі молодший спеціаліст із персоналу. Їм важко знайти спільну мову. Різна система цінностей, забобони. Менеджер із персоналу вважає, що спеціаліст з продажів після 40 не бігатиме за клієнтами, сидітиме в офісі без толку. А досвідчена людина з гарним резюме бачить шмакодявку й підсвідомо починає набивати собі авторитет.
Складно шукати роботу людям, які довго працювали на великих підприємствах із застарілими технологіями. Досвід, яким так гордяться, нікому не потрібен. За кордоном навпаки охоче беруть старших працівників — 50–60 років. Наші інженери, технологи затребувані в Європі, Канаді, Австралії, Росії. Шукали тракториста для роботи в Підмосков'ї. Там пропонували 15 тисяч гривень зарплати на місяць. У Польщі людей із вищою освітою беруть робітниками. Якщо в нас був інженером, там запропонують роботу слюсаря.
Існують професії, де вік — це плюс?
— Як правило, такі серед низькооплачуваних. Це няні, педагоги, прибиральниці, оператори контакт-центрів. Частково — продавці. Наприклад, у дитячих магазинах. Старшим жінкам вистачає терпіння вмовити дитину 25-й раз перевзутися. У нашій компанії раніше працювали молоді кур'єри, були проблеми з доставкою. Зараз кур'єр — 50-річний чоловік. Проблеми зникли, він дуже відповідальний.
Якщо втратив роботу, як налаштуватися на пошук нової?
— Не вважати себе нікчемою і пропащою людиною. Чітко визначитися, яку роботу хочете. Якщо за тим же фахом — розіслати резюме по вакансіях. Якщо хочете працювати в іншій сфері — з'ясуйте, що для цього треба. Можливо, піти на курси підвищення кваліфікації. Або домовитися про стажування за меншу платню в тій компанії, куди прагнете влаштуватися. Але з можливістю отримати бажану посаду. Треба ходити на співбесіди, читати корисні статті з працевлаштування. На різні вакансії — писати різні резюме. Робити наголос на тому досвіді, який більш корисний для конкретної посади.
Варто змінювати професію після 40?
— Є такий психологічний прийом: уявіть, що вам залишилося жити п'ять років. Чим би ви хотіли займатися, щоб почуватися щасливішим? Знаю жінку, яка кинула роботу лаборанта в інституті й працює нянькою. Говорить, за залізними ящиками забула, як спілкуватися з людьми. Дві знайомі перекваліфікувалися на фотографів. Раніше одна з них займалася продажами, друга була перекладачем.
Можна суміщати роботи. Мій вузівський викладач мав хобі — ремонт автомобілів. Згодом воно розрослося до невеликої майстерні. Він гарно лагодив радянські машини. Потім авторемонт перетворився на основну роботу, а викладання — на хобі.