Працювати - це жити як усі

Дружківчанка Людмила Бесова знайшла роботу завдяки Східному центру профреабілітації, повідомляє dnl.dn.ua.
Тема професійної реабілітації інвалідів завжди була актуальною. Людині з особливими потребами в нашій країні складніше знайти своє місце на ринку праці. Допомогти подолати можливі труднощі покликаний створений в Дружківці Східний Центр професійної реабілітації.
Ми звернулися до директора центру Андрію Бондарю з проханням познайомити нас з конкретною людиною, яка була працевлаштована в центрі. Такою є передісторія зустрічі нашого журналіста з дружківчанкою Людмилою Бесовою, яка почала працювати в центрі на початку лютого поточного року.
Відчути твердий грунт під ногами
Людмила Вікторівна - інвалід II групи. Через порушення функцій руху рук вона не може виконувати роботу, пов'язану з важкими фізичними навантаженнями, але від посильної роботи та повноцінної участі в житті вона не збирається відмовлятися.
Уродженка сел. Новгородське (м Дзержинськ) прожила в нашому місті понад 30 років, закінчила Дружківський машинобудівний технікум, до розвалу СРСР працювала на машинобудівному заводі інженером з підготовки виробництва.
«Інваліду було важко і тоді, і зараз», - каже Людмила Бесова. Важкі роки перехідного періоду позбавили її можливості працювати, а значить - жити як усі. Намагалася дружківчанка і перекваліфікуватися - вивчилася на швачку, але відчула твердий грунт під ногами тільки 11 років тому, коли влаштувалася в територіальний центр соціального обслуговування.
Людмила Вікторівна вважає дуже правильним те, що держава встановила пільги для підприємств, які працевлаштовують інвалідів.
Слабкий допомагає слабкому
Протягом десяти років Людмила Бесова працювала соціальним працівником, допомагаючи літнім людям буквально у всьому - від роботи в городі чи прибирання в будинку до придбання продуктів або ліків. Але з роками проблеми зі здоров'ям все більше давали про себе знати, працювати ставало все важче, особливо носити сумки, та й район роботи - Яковлівка, був досить віддаленим від будинку жінки. Тому в липні 2014 Людмила Вікторівна була змушена звільнитися з роботи, до якої вона так звикла за ці роки.
І ось тепер, після низки безуспішних спроб знайти роботу в місті Людмила Вікторівна працевлаштувалася в Східний центр профреабілітації, куди ходила займатися в спеціальний спортивний зал. «Я навіть і не знала, що вони приймають людей на роботу», - ділиться радістю Людмила, яка на новому місці займається організацією масових заходів і спортивних змагань серед інвалідів, у тому числі серед дітей-інвалідів. Сама Людмила Бесова в молодості грала в теніс, тому така робота їй до душі.
Зробити Центр другим домом
Групу інвалідності мають всі, хто працює в Центрі, і хто приходить в нього, має можливість прийти в будь-який час - пограти в шахи, зайти в Інтернет в комп'ютерній кімнаті, позайматися в тренажерному залі, отримати кваліфіковану допомогу медпрацівника або просто поговорити з друзями, знайти розуміння, відчути турботу і людське тепло.
У Людмили Бесової велика родина - дві дорослі дочки і дві внучки, чоловік її працює водієм, і з самого початку знав, що Людмила - людина з особливими потребами, був готовий оберігати свою супутницю життя. І так само, як Людмила Вікторівна піклується про своїх близьких, вона прагне допомагати тим, хто звертається в Східний центр професійної реабілітації інвалідів, хоча і їй самій нерідко буває потрібна допомога. Робота - це завжди частина життя, якщо не саме життя, не проста зміна картинки, соціальної ролі, коли вдома ти - одна, а на роботі - зовсім інша людина. Кожного дня ми зустрічаємося зі звичайними людьми, які скаржаться на життя, не знаходять в собі мужності боротися з труднощами. І тим цінніше зустріч з людиною, яка не афішує своєї інвалідності, але приймає життя у всій її повноті, з готовністю проявити турботу про тих, хто її потребує.

www.invak.info

За матеріалами hitjob.com.ua