Тим, хто за нинішніх обставин втратив роботу або кому це загрожує

Тим, хто за нинішніх обставин втратив роботу або кому це загрожує, варто згадати: упоратися з тимчасовими труднощами у нас можна за допомогою державної служби зайнятості.

Адже недаремно щомісяця ми віддаємо із зарплати внески до Фонду страхування від безробіття, тож чому не скористатися правом на допомогу в період змушеної бездіяльності?

Якщо говорити загалом, то відбувається все так. Людину, котра звернулася до служби зайнятості, спочатку реєструють як таку, що шукає роботу. Якщо підходящої роботи їй за 7 днів не знаходять, то на 8-й день надають статусу безробітного й призначають допомогу. Умови виплати допомоги залежать, зокрема, від того, за якою статтею звільнили людину, і від того, у який строк вона прийшла до центру зайнятості.

В умовах кризи роботодавці розстаються з підлеглими по-різному. Як правило, йдуть трьома шляхами:

- звільняють у зв’язку із скороченням чисельності чи штату працівників (за п.1 ст.40 КЗпП), попередивши про це людей за 2 місяці. Зрозуміло, у такому випадку людині вже не уникнути звільнення (звичайно, крім тих категорій працівників, яких заборонено звільняти за скороченням), але вона одержує право на вихідну допомогу;

- просять звільнитися за власним бажанням (ст.38 КЗпП);

- пропонують працівникові погодитися на звільнення за угодою сторін (п.1 ст.36 КЗпП).

З огляду на одержання допомоги по безробіттю найвигідніше звільнитися за скороченням або за угодою сторін. Порядок надання допомоги по безробіттю кваліфікує це як втрату роботи з не залежних від людини обставин і встановлює, що допомогу по безробіттю в таких випадках призначають з 8-го дня після реєстрації в службі зайнятості, тобто з дня надання статусу безробітного.

А от особам, звільненим за власним бажанням без поважних причин, призначення допомоги відкладають на 90 календарних днів, тобто розпочинають виплату тільки з 91-го дня після визнання людини безробітною ( у розмірі 80% розрахованої суми з подальшим зниженням у встановленому порядку). Передбачено це п.2.4 Порядку надання допомоги по безробіттю.

Наголошуємо: дане правило не поширюється на тих, кому довелося звільнитися за власним бажанням з поважних причин, – їм виплачують допомогу так само, як і звільненим за скороченням чи за угодою сторін.

Згідно зі ст.38 КЗпП поважними причинами звільнення за власним бажанням вважають, зокрема, такі:

- переїзд на нове місце проживання,
- переведення чоловіка або дружини на роботу до іншої місцевості,
- вступ до навчального закладу,
- неможливість проживання в даній місцевості згідно з мед висновком,
- вагітність,
- догляд за дитиною до 14 років або дитиною-інвалідом,
- догляд за хворим членом сім’ї за медвисновком чи за інвалідом І групи,
- вихід на пенсію,
- прийняття на роботу за конкурсом.

Висновок такий: якщо постає вибір між звільненням за власним бажанням та за угодою сторін, то, безумовно, краще обрати угоду сторін. Та й для роботодавця ця підстава простіша.

Як такого – граничного строку звернення до служби зайнятості – не встановлено – скільки б не минуло після звільнення, людина вправі звернутися до центру зайнятості за сприянням у працевлаштуванні і претендувати на допомогу. Звісно, чим раніше зареєструватися, тим раніше почнуть її виплачувати. Але найважливіше те, що строк звернення може суттєво вплинути на розмір допомоги.

Пояснимо. Особі, яка втратила роботу з не залежних від неї причин або звільненій за власним бажанням без поважних причин, котра протягом 12 місяців перед визнанням безробітною працювала і сплачувала соцвнески не менше ніж 26 календарних тижнів, допомогу визначають у відсотках від її середньої зарплати залежно від страхового стажу. У будь-якому разі такі особи одержують не менше закріпленого для них мінімуму (зараз – не менше 500 грн) і не більше середньої зарплати в даній області за всіма видами діяльності, що склалася за минулий місяць.

А от тим, у кого за останні 12 місяців не набирається 26 тижнів роботи, допомогу призначають у розмірі, визначеному Фондом страхування на випадок безробіття, а така сума буде набагато меншою. Так, з 1 жовтня 2008 року вона становить 360грн.

Отже, з реєстрацією в службі зайнятості краще не зволікати! Приблизно через 6 місяців після звільнення виникне небезпека того, що за останні 12 місяців уже не нарахується 26 тижнів роботи, через що можна суттєво втратити в розмірі допомоги.

Правила реєстрації у службі зайнятості докладно описані в Порядку реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних, затверджений постановою КМУ від 14.02.2007р. №219.

Як вже говорилось, розпочинається все з того, що людину реєструють як таку, котра шукає роботу. для цього їй треба звернутися до служби зайнятості за місцем проживання, пред’явивши паспорт і трудову книжку, та заповнити спеціальну форму – картку особи, яка звернулася до центру зайнятості.

Також важливо пам’ятати, що для деяких категорій передбачено додаткові гарантії щодо працевлаштування. Зокрема, це інваліди, жінки з дітьми до 6 років, одинокі матері, які мають дітей до 14 років або дітей-інвалідів. Тому якщо людина хоче скористатися правом на переваги у працевлаштуванні, їй потрібно пред’явити ще й документи, що підтверджують відповідний статус.

Після реєстрації людині підшукують підходящу роботу. Дається на це 7 днів. Але коли в період пошуку роботи громадянин не відвідував центр зайнятості у призначені йому дні через хворобу або з іншої поважної причини (підтвердженої документально), то період пошуку подовжують на строк дії такої поважної причини.

Важливо знати! – якщо в період пошуку людина двічі відмовиться від підходящої роботи, то її не визнають безробітною і знімуть з обліку. Наступного разу вона зможе зареєструватися як така, що шукає роботу, тільки через 3 місяці.

Що саме вважається підходящою робото, дізнаємося зі ст..7 Закону про зайнятість: це робота, що відповідає освіті (спеціальності), кваліфікації людини і надається в тій самій місцевості, де вона мешкає. Зарплата при цьому має відповідати рівню за попереднім місцем роботи (з урахуванням середньої зарплати по галузі в даній області за попередній місяць).