Що потрібно враховувати жінці, працюючи в чоловічому колективі

Як поводитися і що робити, аби робота серед чоловіків стала приємною і продуктивною, розповідає тернопільський психолог Василь Цьомко.

"Зіграти" на слабкості

Жінка в чоловічому колективі має стати рівноправним командним гравцем, однак деяке право на те, щоб показати свою жіночу слабкість, у неї залишається.

- Професійне середовище потрібно відрізняти від особистих стосунків, однак і там, і там жінки часто використовують подібні прийоми, - каже пан Цьомко. - І часто жінка воліє "зіграти" на своїй слабкості, аби мати з того певну користь. Це можна розцінювати як певну маніпуляцію чоловіками. Хоча не слід забувати, що жінки зазвичай дуже емоційні, тому, навіть не задумуючись, часто користуються своєю слабкістю і в сім'ї, і на роботі. Питання в тому, чи усвідомлює жінка, для чого вона це робить.

У професійному середовищі, тим паче, якщо в колективі одна жінка, або ж їх мало, чоловіки, як правило, готові піти їй на певні поступки.

- Скажімо, у фірмі з транспортних перевезень жінка - бухгалтер або офіс-менеджер, а чоловіків у колективі набагато більше, - наводить приклад психолог. - Тож, приміром, якщо така жінка раптом надумає з певних причин залишити цю роботу, то завдання керівника - її втримати. Адже її вже всі знають, вона всіх знає, колектив до неї звик, професійні стосунки вже усталені і стабільні. Тож, звісно, у керівника виникає питання, а навіщо щось змінювати, якщо можна залишити все як є, пішовши на поступки жінці.

Звісно, зловживати своєю жіночою "слабкістю" і перегинати палку не варто. Адже в команді завжди може знайтися людина, яка зрозуміє, що такий спосіб поведінки жінки - це маніпуляція, використання ситуації на свою користь.

- А часткові і щирі прояви жіночої слабкості - що ж, я не бачу в цьому нічого поганого, і чоловіки це завжди зрозуміють, - продовжує психолог. - Якщо в жінки, скажімо, назбиралося багато негативної енергії і їй хочеться поплакати на робочому місці, то це навіть іноді нормально. І насамперед нормально для самої жінки - це потрібно для її психологічного здоров'я. Навіщо накопичувати негатив у собі, щоб потім зірватися і сильно поскандалити чи в сім'ї, чи на роботі, якщо можна ці негативні емоції виливати потроху і не боятися цього.

"Як чоловік"

Ділові жінки зазвичай дуже бояться таких проявів слабкості, бо через свою завищену самооцінку забороняють собі робити певні речі, через які, як вони вважають, можуть впасти в очах оточуючих. Часто на таких жінок кажуть, що вони за складом характеру - як чоловіки.

- Психологія жінки в оточенні чоловіків набуває більш чоловічих рис, - пояснює Василь Цьомко. - І завдяки цьому їй простіше працювати в чоловічому колективі. Тим паче, якщо вона з дитинства більше бувала у хлопчачих компаніях, більше гралася у ті ж козаки-розбійники, аніж ляльками. Можливо, у початкових класах школи була однією із забіяк. Такий тип жінок чоловіки легше сприймають саме у професійній діяльності.

Жінка із типом мислення, адаптованим до чоловічого середовища, краще розуміє чоловічу психологію. Чоловікам не доводиться довго пояснювати їй якісь професійні питання. Натомість "справжня" жінка потребуватиме більше уваги, часу, детальніших і ґрунтовніших пояснень щодо того, як і що потрібно робити.

Вся "з голочки"

Своєрідним способом маніпуляції ділової жінки може бути й зовнішній вигляд. Бізнес-леді вважає, що завжди має виглядати ідеально і таким чином впливати на поведінку, рішення чоловіків-колег, які її оточують.

- Загалом презентабельний зовнішній вигляд завжди був першим правилом продажів, - підтверджує пан Цьомко. - Найяскравіші приклади цьому - дівчата, котрі роблять промоакції, денсери, клаб-гьорл - ті, які тримають публіку навколо себе. Вони завжди мають бути привабливі, вдягнені "з голочки", доглянуті. Інше питання, наскільки це все має виглядати сексуально - це вже залежить від місця роботи.

Привабливий працівник приваблює увагу до товару через свою привабливу зовнішність. Тут діють прості механізми інстинктів, зокрема чоловічих.

- Просто різні чоловіки надають перевагу різним елементам зовнішності жінки, - продовжує психолог. - Хтось більше звертає увагу на те, як жінка вдягнена, хтось - на її обличчя чи волосся, хтось - на груди чи ноги. Зазвичай у кожній компанії є певні етичні норми, які регулюють дрес-код.

Тому для ділової жінки стиль одягу, який вона обирає, - це один зі способів "просування" самої себе. І якщо вона справді стежить за собою, то залишатиметься діловою жінкою, незалежно від того, де перебуває.

Все - за інструкцією

Багато жінок, приходячи в чоловічий колектив, вважають своїм обов'язком оточити своїх колег-чоловіків жіночою турботою та увагою: іноді підгодовувати, іноді прибирати за ними, ставати для них "господинями" у кабінеті.

- Це хибне твердження, - коментує пан Цьомко. - На роботі стверджуються ділові та особистісні якості людини. І, по-перше, ніхто нікому нічого не винен. Бо кожен - такий, який він є, і його треба приймати таким, який він є. А, по-друге, для цього є чіткі посадові інструкції. Згідно з ними, один працівник має робити те, а інший - інше. І якщо у посадовій інструкції компанія не прописує такі побутові моменти - хто має підтримувати порядок у кабінеті і подібне, значить, для компанії це несуттєво.

Якщо ж це прописано, то працівникові доведеться виконувати інструкції. Це вже один із способів, як працівникові маніпулювати компанією - якщо він чітко володітиме своєю посадовою інструкцією і знатиме, що входить, а що не входить у його компетенцію.

- Інша справа, які надії покладають на вас оточуючі, - зауважує психолог. - Скажімо, якщо в кабінеті одна жінка, то решту чоловіків легко можуть сказати їй: "Зроби нам всім чаю!". А хіба самі вони цього не вміють? Або ж інша ситуація - коли у кабінет заходить начальник із претензіями: "Ти ж тут одна жінка, подивись, який навколо розгардіяш! Тобі не соромно?". Якщо прибирання вказане у її посадовій інструкції - звісно, жінці доведеться прибирати. Треба знати, як себе захищати на роботі: є певний обов'язок, затверджений у посадовій інструкції, - я його виконую. Немає - вибачайте, я отримую гроші лише за це, це і це...

Щоправда, часто такі побутові дрібниці жінки беруть на себе на роботі добровільно, вбачаючи в цьому теж один зі способів маніпуляції: нагодувала колег чимось смачненьким, зробила їм того ж чаю, а потім каже: "Хлопці, може б я раніше сьогодні пішла, допоможете мені - ось дещо залишилося доробити". А є й підсвідоме бажання просто допомогти колективу, нічого не вимагаючи натомість - так формується кредит довіри до партнера, до колеги. Тоді вже можливо говорити і про взаємовиручку у якихось питаннях.

Радити - обережно

А ще жінки дуже люблять радити та підказувати чоловікам - як у сім'ї, так і на роботі. Однак перед тим, як давати поради чоловікові, жінці варто зупинитися і дуже добре подумати, каже психолог.

- Хоча це зазвичай жінці робити важко, бо в неї спершу спрацьовують емоції, - посміхається пан Василь. - Але ділові жінки так і роблять: вони оцінюють, хто перед ними, намагаються зрозуміти важливість проблеми, наскільки потрібне негайне її вирішення. І якщо жінка справді має добру пораду, але справа, з якою б'ється чоловік, наразі "не горить", іноді розумніше дати йому час розібратися самому.

Варто враховувати і тип темпераменту чоловіка, щоб побачити, чи можна йому радити. Адже одні чоловіки спокійно і з вдячністю сприймають жіночі "підказки", інших це, навпаки, дуже дратує. Жінка все це має вивчити, працюючи в колективі, щоб знати, наскільки близько можна підійти до кожного зі своїми порадами.

- Знову ж таки, якщо між колегами є довіра - тільки тоді можна радити, - підсумовує психолог. - Якщо довіри немає - радити необов'язково. Хіба що на нараді, коли керівник запитає думку жінки про певну проблему, вона може її висловити.

Таким чином, навіть у чоловічому колективі жінці варто залишатися жінкою зі своїми маленькими "слабкостями", однак варто добре вивчити, коли доцільно, а коли недоцільно їх проявляти.