Проектний підхід краще враховує холістичне мислення

Холістичне мислення (від англ. — holistic) — це «вміння мислити масштабно, щоб бачити проблему цілісно в контексті її оточення і пов'язувати багато дрібних деталей» (2). Фаза формулювання стратегії, навіть без фази реалізації, сама по собі є дуже складним процесом з великою кількістю перешкод. Звичайно, встановлення пріоритетів, правильне виставлення акцентів, та інша «оптимізація» — важливі. Однак як зв'язати між собою велику кількість факторів в динаміці? Можна допустити існування певних аналітичних та комп'ютеризованих моделей, але хто з вас бачив їх на практиці при розробці стратегій?

Тобто, ми говоримо про ситуації, коли аналітика — детальне розкладення як ситуації, так і запланованих кроків по вирішенню проблем, жорстка та формалізована логіка (моделі планування тощо) сьогодні працюють все менше. Альтернативою їм стають синтез, інтуїція та холістичне мислення. В умовах постійних та непередбачуваних змін вони стають основою прийняття рішень і є ефективнішими за попередні підходи.

Ми вважаємо, що проектний підхід дозволяє не тільки добре адаптуватись до конкретних ситуацій, а й враховує складність та багатофакторність впливу на ситуації розвитку, можливість різних сценаріїв і, таким чином, стимулює холістичне мислення та гнучкість в підходах щодо вироблення стратегії.

Завдяки чому це відбувається? Ряд рис, які є притаманними та органічними для проектного підходу демонструють ці переваги:
початкові формулювання в різних вимірах, де-факто повне визначення контексту — речі, які традиційно описуються в Статуті проекту, — як визначення меж (границь) проекту, урахування всіх обмежень, припущень, критеріїв успіху і т.д. По відношенню до вимог замовника та в прив'язці до конкретних очікуваних результатів — все це спонукає до необхідності мислити масштабно і в той же час замислюватись (принаймні) про взаємодію різних елементів в конкретному середовищі;
ініціація проекту — як перший етап та при правильному виконанні, — вирішує не тільки багато задач по формуванню команди, але й в ряді випадків дозволяє збалансувати аналітику з синтезом, логіку з інтуїцією, згенерувати багато необхідних та важливих ідей, кращого сценарію або різних сценаріїв, які потім кладуться в основу проекту;
управління портфелем проектів та програм, які витікають в результаті перетворення стратегії в тактику — так само спонукає до холістичного мислення, необхідності бачити все «поле битви» масштабно і відповідно розставляти пріоритети;
управління змінами — є традиційною дисципліною проектного управління, яке також спонукає до зваженого сприйняття постійних змін, але разом з тим акцентує на прийнятті швидких рішень, — це надає гнучкості та оперативності на відміну від інших методів жорсткого планування.

Ця аргументація, можливо, не є вичерпною, однак, маємо надію, що й ці наведені характеристики дають уявлення про потенційні можливості проектного підходу у вирішенні традиційних проблем стратегічного планування. Необхідність холістичного мислення і більш ефективного використання відповідних методик та інструментів сьогодні очевидна. Пітер Фіск (2) добре це формулює, говорячи, що «більша частина бізнес-стратегій сьогодні не відповідає стану ринку. Вони формуються поза контекстом, всередині компаній та без врахування зовнішніх умов». Такий стан речей необхідно змінювати.